чому банки називалися побожними ?​
пожалуйста.

Ответ:

Так нада

Объяснение:

Практика створення побожних банків при церквах, закорінена в середньовічній Італії, знайшла відображення й у Львові. Найбільшого успіху в цій справі досягли вірмени, які через організацію при-церковних братств намагалися боротися з лихварством і підтримувати бідних членів своєї громади.

Хоча 1648 р. у Львові налічувалося лише 148 вірменських родин, вони зуміли за період від 1640 р. по 1728 р. організувати аж чотири побожні банки при своїй катедрі.

Так, 1640 р. було створено братство Муки Господньої під опікою св. Григорія; 1654 р.- братство при образі Непорочного Зачаття

Марії-Діви; 1710 р. - братство при образі Матері Божої Язловець-кої; 1728 р. - братство Найсвятішої Трійці. Ці братства називалися ще конфра терням и та організовувались у такий спосіб: віруючий, котрий зазнав божої ласки, збирав певну кількість людей для вшановування Й поширення культу чудотворної ікони. Далі він разом із кількома іншими людьми організовував грошовий фонд та укладав засновницький акт, який доповнювався статутом, де зазначалися умови надання й повернення позики. Цей документ затверджувався церковною владою.

Зокрема, у статуті братства Найсвятішої Трійці зазначено, що до нього могли належати тільки побожні люди зі зразковою поведінкою. Раз на рік братством обиралися керівництво банку і відповідальні особи. Управляли братством два провізори (підскарбники) та писар, до обов'язків якого належало ведення книг і записування рішень, ухвалених на щоквартальних зборах. Братство мало дві скриньки. У першій, яка лежала в захристії, зберігалися засновницькі документи, гроші, предмети застави та реєстри. Вона зачинялася на замок і дві колодки, ключі від яких зберігались у двох провізорів і писаря, щоби вони не могли її відкрити за відсутності когось із них. До другої скриньки, яка розміщувалася біля вівтаря, збиралися пожертви на поточні потреби братства. Подібною була організація й інших братств.

У статуті детально вказувалися строки, кому і під які проценти надавалися позики, які речі приймалися під заставу і що робити з тими, хто не повертав гроші у передбачений строк. Переважно позики видавалися під заставу золотих і срібних речей, вартість яких мала бути вдвічі більшою, ніж надана позика. У перші десятиліття своєї діяльності позики видавалися братствами переважно на один рік і тільки членам братства. Якщо термін позики закінчувався, братство нагадувало позичальникові про це три рази. Якщо борг не повертався, то заставлені речі продавалися, братство забирало собі суму наданої позики з процентами, а решту грошей повертало клієнтові.

Капітал банку складався з грошей, залишених після смерті багатими львівськими вірменами, позикових