В образi Поллiани втiлено
пожалуйста ответьте

Коли вперше знайомишся з головною героїнею повісті Е. Портер "Полліанна", виникає щемливе почуття жалості до цієї дівчинки. За свої одинадцять років життя вона багато пережила: смерть матері та батька, приїзд до незнайомої тітки Поллі, життя у новому місті.
Звичайно, їй було важко, бо вона була ще надто мала. І, як усім дітям, дівчинці хотілося тепла, ласки, уваги. Але всього цього вона була позбавлена.


Тітка Поллі зустріла її дуже холодно, і Полліанна постійно відчувала цей холод.
Але водночас дивує невичерпний Оптимізм Полліанни. Вона має дивовижну особливість: у всьому бачити радість, вміти радіти звичайним речам. Це їй заповів батько. Мабуть, він розумів, що дівчинці буде важко жити, тому навчив її бути оптимісткою.

Складається враження, що Полліанна пройнята радістю.
Така поведінка спочатку дратує її тітку Поллі, дивує жителів міста Белдінгсвіль. Але поступово всі, дорослі та діти, стали грати в незвичайну гру, єдиною умовою якої є вміння радіти (Гра в радість). Люди стали добрішими, уважнішими один до одного, веселішими – і все це зробила одинадцятирічна дівчинка. А ще вона змінила характер своєї тітки, помирила її з її коханим лікарем Чилтоном.
І коли з Полліанною трапилося нещастя (вона потрапила під машину), жителі міста дуже сумували та всіляко намагалися підтримати маленьку дівчинку. Ця підтримка додавала Поліанне сил боротися із хворобою.
І все закінчилося благополучно. Дівчинку вилікували, вона знову могла ходити і невдовзі мала повернутися додому. Під час хвороби Полліанна зрозуміла, що “прекрасне у світі – просто ходити”. “Ой, я така рада! – казала вона. – Я тішуся з усього. А найбільше тому, що деякий час я не могла ходити.

Інакше я ніколи не дізналася, яке це щастя мати здорові ноги”. І рідні, і мешканці міста з нетерпінням чекали на її повернення.
Як бачимо, радість і любов до життя, людей може навіть змінити характер тих, хто вас оточує, і навколишній світ.