Ответы
Відповідь:
Вона так не каже, вона так думає, коли аналізує історію роду Кулаківських і її власного роду. Вона усвідомлює, що через скупість, підлість, жорстокість і байдужість до інших людей рід Кулаківських зазнає все нових і нових втрат. А члени цієї родини не змінюються і залишаються такі ж сліпі і глухі до чужого нещастя. В той час, як її Софійчина прапрабабуся, отримвши у дарунок коралі від сліпого старця, пожертвувала власним щастям заради доброї долі своїх дітей і онуків.
Пояснення:
Софійка гнівалася на себе. Вона бачила, як поступово діє прокляття, але нічого не зробила, щоб перешкодити йому! Найстаршого Кулаківського прибито мішком із власним скарбом у власному ж домі. Ще напередодні його молодшого самовпевнено-легковажного сина застрелила власна зброя. А ще до цього, казали, померла їхня матінка. Франя теж карається. Що може бути гірше від щоденної неприязні коханого чоловіка? ....
Усіх Кулаківських неминуче вражає прокляття....
Також не йшло з голови почуте-побачене в іще одній мандрівці у минуле. Тоді сліпий старець дав бабуні Клаві заповітне намисто! Дав і мовив:
– Як народиться в тебе Корнієва дочка, ти одужаєш! І ще пам'ятай: захочеш собі нову долю знайти – вбери ці коралі і не скидай. Коли щастя прагнеш дітям-онукам своїм – убирати не здумай, заховай далеко й подаруй своїй доньці аж на весілля!
Ось чому прапрабабуня намиста ніколи не вдягала. Тому ні щастя не мала, ні віку довгого! Заради нас пожертвувала!