7. Скласти паспорт-характеристику вірша Т.Шевченка "Мені однаково..." Автор Назва, цикл. Жанр, рiзновид Тема, Художні образи, Художні засоби, Ідея.​

Відповідь:

,, Мені однаково,чи буду..."

Аналіз ( паспорт )

Письменник : Тарас Григорович Шевченко.

РІК НАПИСАННЯ : 1847.

Написано в період перебування письменника в казематі.

ЛІТЕРАТУРНИЙ РІД : лірика.

ЖАНР ,, МЕНІ ОДНАКОВО ".

Ліричний вірш ( медитація ).

ВИД ЛІРИКИ : Громадська

( медитативна).

Медитація - це жанр поезії,у якому автор висловлює свої

роздуми над проблемами життя і смерті,сенсу людського буття тощо.

Цей твір - один із найвеличніших творів світової ЛІРИКИ про відданість митця вітчизні, прилюдна сповідь поета перед народом.

Його основний мотив - поєднання громадського й особистого в житті людини.

ПРОВІДНИЙ мотив : Патріотичні почуття відповідальності за Батьківщину.

ВІРШОВИЙ РОЗМІР ,, Мені однаково " - ямб.

ТЕМА ,, Мені однаково " : відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності,

відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.

ІДЕЯ ,, Мені однаково " : віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.

ОСНОВНА ДУМКА : .

Т. Шевченко не байдужий до страждань українців,до їх майбутнього; осмислення свої недолі як частки страждань уярмленого народу.

ХУДОЖНІ ЗАСОБИ ,, МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ..."

Художні засоби використанні в поезії Т.Шевченка,, Мені однаково, чи буду ":

* ЕПІТЕТИ - люди злії, лукавії, славній Україні , окраденую ( Україну),

*МЕТАФОРА - злії люди Україну присплять ,

* ОКСИМОРОН - Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій не своїй землі.

КОМПОЗИЦІЯ ,, Мені однаково,чи буду..."

Вірш можна поділити на дві частини : 18 рядків - перша частина, 5 рядків - друга.

Побудований твір на протиставленні , функцією зв'язку й протиставлення між частинами наділений сполучника та.

ІДЕЙНО -ХУДОЖНІЙ АНАЛІЗ

,, Мені однаково"

Сумна доля чекає ліричного героя .Він скоріш за все засуджений на висилання до Сибіру.Але особисті страждання не лякають його.

Митцеві не страшно й бути забутим людьми.Трагічне його

невільницьке і сирітське минуле

привчили його до страждань

забуття.Сумна доля чекає в'язня: все,що задумав написати,згине разом із ним.

Герой уважає, що зроблено дуже мало для сланої України;щоб залишитися у пам'яті народній, слід зробити більше .Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне.А головне ,що трагічна доля чекає Україну.Її грабують безжальні пани, вони душать її волю , її намагання стати щасливою.

Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет. У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержці присплять національну свідомість українців і вокоринять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави

 Як Україну злії люди

 Присплять, лукаві, і в огні ,

 Її окраденую ,збудять.

 Ось, що для Шевченка є головним, не любов і слава

серед співвітчизників! Він без болю зізнається :

 Чи хто згадує,чи забуде

 Мене в снігу на чужині -

 Однаковісінько мені.

Але дуже важко повірити в його байдужість щодо причетності до рідної України: ,, Мені однаково,чи буду я жить в Україні, чи ні".

Для поета рідна земля була святою , він так щиро її любив .

Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі: ,, На нашій не своїй землі". Та перед цими рядками є й інші : ,, На нашій славній Україні" З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого - все таки , ,, не своя" , бо невільна , сама собі не належить.

Саме в цьому парадокссі й міститься геніальна тема твору:

вражаюче глибоке відображення трагізму людини,яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але наразі відчула , що через певні обставини від її праці може не залишитися й ,, малого сліду".

Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що ,, малого сліду не полише на Україні, і що його ,, не пом'яне батько з сином ". Ці запевнення поета про власну байдужість до того , чи буде він жити в Україні, чи ні , чи згадуватимуть його на рідній землі

, чи не згадуватимуть,- все це для того, щоб наголосити :

Шевченкові,звісно, не однаково.Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п'яти рядків:

Та не однаково мені,

 Як Україну злії люде

 Присплять, лукаві, і в огні

 Її окраденую, збудять ...

 Ох, не однаково мені .

У цих рядах Кобзар надзвичайно точно передбачив

головну проблему української

нації , що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня : окраденість у час її оновлення та відродження.Тому з повним правом можна вважати поезію

,, Мені однаково , чи буду..."

зверненням - попередженням сучасному поколінню українців.



Пояснення: