(зробити план на 7 пунктив)
Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!
Все навкруги біле, вкрите пухнастим м яким снігом. На гілках
дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу,
схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг
падає з дерева, гілка розпрямляється.
Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і
грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.
Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки
трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір
мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці
крихітні ажурні зірочки. Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках
— іній і паморозь.
У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною
ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і
лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока
застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це
синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко
знаходити їжу взимку.
Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може,
заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-
лисиці або від сірого зголоднілого вовка.
Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках
ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку
блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев.
Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький
серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно.
Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому
снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому
сніговому килимі.