Про кого йдеться у цих рядках:" І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками - нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю".

Відповідь:

це слова про матір Михайлика - героя повісті Михайла Стельмаха "Гуси-лебеді летять"

Пояснення:

цитата: "В її устах i душi "насiння" було святим словом. I хоч не раз вона нарiкала на свою мужицьку долю з її вiчними супутниками — нестатками й злиднями, проте нiчого так не любила, як землю. Мати вiрила: земля усе знає..."