Ответы
Ответ:Ця рослина, здавалось би, завжди була в Україні. Настільки природний вигляд має вона чи то на будь-якому сільському городі, чи пишаючись біля хати, чи гордо вивищуючись понад парканом. А що вже казати про безмежні золоті поля під блакитним небом! Так, мова – про соняшник. Багато хто вважає, що саме наша країна є його батьківщиною, але насправді це не так.
Батьківщина соняшника – долина Міссісіпі – сучасні штати Арканзас і Теннесі у США. Згодом він перекочував до Мексики, мешканці якої зацікавилися рослиною насамперед як великою красивою квіткою, яка стала для них священною рослиною, символом бога сонця, влади, оберегом правителів. Утім, індіанці також використовували рослину і в суто практичних цілях – їли насіння, перемелювали його на борошно і пекли коржі, застосували як ліки, виробляли фарбу. Не пізніше 1510 року іспанці привезли соняшник до Європи. Рослину висадили в ботанічному саду Мадрида як декоративну, а звідти вона поширилась садами та парками всієї Європи. «Сонячною» називали її голландці, англійці, італійці та французи.
Вважається, що українці вперше «познайомилися» з соняшником за часів гетьмана Кирила Розумовського у середині XVIII ст. разом із пірамідальною тополею – рослини завезли в Україну як декоративні. Проте, ще у «Травнику» («Zielnik») обсягом 1500 сторінок видатного польського ботаніка Шимона Сиреніуса (S. Syrennius), датованому 1613 р., є свідчення про вирощування соняшника на території сучасної України. Отже, середина XVIII ст. чи навіть початок XVII – не так і давно ця «сонячна квітка» оселилась на нашій землі.
Объяснение:надеюсь помогла