Ответы
Ответ:
Осінь прийшла й заволоділа землею. Прокидаюся вранці, а кімнату заляло золотисто-жовте світло. Це сяйво осіннього листя. Я відчував, як пахне димом. Він був у кишенях плащів, у кепках, у волоссі, і будь-де.
Почув якось від людей легенду. У давнину ковалі виготовили першу рушницю, і вона потрапила до рук дурня. Побачивши диких золотих птахів, дурень вистрілив. Впав золотий пух на листя дерев, і воно позолотилося. А деяке почервоніло від пташиної крові. Засмутилась земля, защеміло від того часу осені. Пташиний світ образився на людину. І відтоді стало перелітнім.
А листя падає. Яке чудове! Довго-довго падає. Потихеньку відірвавшись від опори, на мить зависає і мовчить. Кволе й прозоре, як аура музики, беззахисно щемить ледве торкаючись вуха. Чуєте?
Жовтава неповторність парків. Дітлахи метушаться. В руках букети вогненно-золотого, червоно-гарячого листя. Воно падає не безвідзвучно. Хіба я один чую? Ось дівчинка підняла голову і іскристими очима протягом листка. Поруч жінка з книгою. Вона не читає. Вона слухає музику падаючого листя...